А на вулиці сонце,
А надворі – тепло’.
Гляну я у віконце –
Щось на душу лягло.
Може, це перехожий
Винен в тому, що я
На себе зовсім не схожа,
Я сама не своя.
Може, це – твоє слово,
Що пишу на вікні?
І повторюю знову:
„Тільки ні, тільки ні”.
Ал...
Не хочу відчувати біль,
Не хочу розуміти втрату.
Я так його кохаю,
Але не хочу за ним страждати.
Не хочу пам’ятати дні,
Коли із ним була щаслива;
Не хочу бачити у сні
Того, кого я так любила.
Не хочу плакати і знати,
Що він не зрозуміє.
Не хочу ...
Простую по стежині
Справжньої істини
До безмежного ландшафту,
Ще не скривдженого
Людським лихим зором,
Щоб облишити щоденний
Тягар сутності
Помилкових досліджень, -
Саме час. Молекули снігів
Відійшли від сну…
Задніпровська Світлана
Музо моя, бліда і невиспана!
Дихаю димом, ніби озоном.
Ти вчарувала безлюдними виспами –
Я зробився твоїм робінзоном.
Музо, я шиз зі знятою шкірою
(Так називають таких індивідів).
Я в тебе так донкіхотськи увірував –
Поза тобою життя не відав.
Му...
Перегорівши самістю своєю,
Не повернись. До спалених мостів.
Бо чорний Стікс рвучкою течією
Тебе візьме. І хоч би як хотів
Лишити тут, у цій малій кімнаті,
Хоч слід сльози, кипучої, мов сталь, –
Не сплачеш ти. При платі і при каті
Волочить крила тв...
Історична неправда – поетова місія.
Хай він вигадує, скільки змога.
Але ж будьте ви прокляті! В світлі місяця
Туманіє й іржавіє ваша змова.
Не ховайте ножів під довгими тогами.
Дайте змогу самому перерізати вени.
Ще недавно, забувши совість і бога...
Забудь дощі, що за вікном
Дрібочуть свій мотив.
Забудь про біль, про жах, про гнів,
Що душу опалив.
Довірся випадку. Твій путь
Розкриється в пітьмі.
Душа заникла і тремтить,
Як в’язень у тюрмі.
Держись. Підкопуйся. Втікай.
Не одбігай мети.
Люби ...
Дні, коли ні про що ні писати,
Ні говорити. Прекрасна осінь.
Себе невідступно мати на оці,
Непомітно скорочуватись. Згасати.
Звужувати мислетворчу сферу.
Аби здоров’я. наперед – психічне.
Що ти посієш, розумне і вічне,
На клаптях захапаного папер...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 55; 
рецензій - 1.
