- Я – Гамлет, син Шекспіра
(а батько з видатних!)
Він Гамлет теж, без тіла
Але не без душі!

Абсурд?
І все?  Усе абсурд?!
Усе тече, тож має бунт!!!

- Ну, добре, - згоджуєшся наче –
Ти –Гамлет, а тоді хто ж я…
Любила? – так! Та без віддачі,
С...

філософія твого дотику –
дві півкулі синя й біла
спи руденький котику
хай насняться хвилі
лапками по берегу
лапками крізь синь
лапками в Америку
яку ще не відкрив
спи руденький котику
Льопа-котя-няв
вусами-антенками
світ свій упіймав

...

намалюю світлим по світлому
відпущу заберу і знову прощу
відверну твою тінь від відчаю
сніг озвався ламким павутинням
як утомливо грать на дуді
і якщо сни плюються лушпинням
я візьму ці  зерна собі
і на завтра втече відворотне
стане диво і буде ...

***
я суха павутина на тлі твого серця
в мені іскра надії як пожежа в туман
і злітають в безмежжя повітряні змії
подивитися в очі й покинути  нас
пастораль дегустуєм на смак і на дотик
пластилінова муза розбитих світань
чуєш музику віри й загорнуту...

***
я віддаю тобі віддалі
відстані і кілометри
завтра до купи зібрані
теплими стануть конверти

перетечуть  у амброзію
люди і богоподібні
невідворотну корозію
знову врятує Біблія


...

Закрутить карусель, заводить музику.
І кольорові коники, розвіяні стрічки.
Строкаті плаття, яскраві гудзики,
В вогнях барвистих миготять свічки...
Медові пряники й цукрова вата
У пам’яті залишиться дитячий сміх...
Хтось не збагнув, для когось втрат...

Де кожен день картину оновлює чи змінює,
Малюючи нові штрихи до того ще небачені...
Кадри прокручує й слова пісень відмінює
Виводить лінії нестримані й непередбачені.
Та сипле снігом з неба неприкритого
На крок іще неступлений, а вже немов забутий......

Зими і не було. Тут завжди було тепло...
І сонце по воді котилось краплями.
Слова згубилися у травах. Стало терпко
Від несподіваного полум’я. Загадками
Заплуталась свідомість, хоч відомі
Знамена всі до цього, до останнього...
Побачені і впізнані,  ...

Коли прийде у світ
ЗИМА студена,
і почуття
обтрусить листопад -
один листок
все ж лишиться ВІД МЕНЕ...
Малюсінький...
Йому я буду рад.
Не пожовтіє,
з гілки не зірветься!
Над ним не владна
днів химерна гра...
Лиш він один
в саду твойого серця
...

Це, можливо, надто поетично,
І в житті такого не бува.
Там простіше все.
Буденно, звично
найніжніші мовляться слова.

Надто просто: поїзд, я і люди…
Два гудки – і вже між нами даль.
І ніхто не спинить, не осудить,
не розрадить. Просто все.
А жа...