Клокасті хмари над моїм дахом,
Осінній вечір жене туман,
Мов самогонку. Співає Бахом
Цей героїчний самообман
Пейзажу. Більше, аніж в людині,
У ньому змісту. Зелений ще,
Мій Львів у хмари сталево-сині
Повільно й плавно перетече,
Як протікають молоч...

Чи то міраж, чи життя – обман такий,
А почуваєшся так неждано
Викинутим на берег романтики
Чи недописаного роману.
Вже не поможе і друг задавнений –
Він по вуха в тій самій проблемі.
Холодно. Біль, у легенях здавлений, -
Годі сидіти вже на LМі.
До...

Текст видалено автором твору...

Поки я тебе цілував, половина дощів минула
і стихла половина вітрів, поки ти мене обіймала
кажуть, за день до останньої зливи
оголошують штормове попередження
а за день до останнього вітру
поспішає рости коріння
...

За що ми люди?
Чи не за те, що яблуко в Едемі
Було смачне й червоногруде?
Чи не за те, що мавпи не співають
І болі їм життя не крають.
У чому ми, скажіть-но, завинили?
Дай хвіст - та ми б ним завертіли.
Дай крила - хмари б прорізали.
Та скажуть на...

Весна дощем не тішить,ллє безболісно.
І не умитися студенною водою
І загубився у багні останній пролісок
І небо вкрилось передчасно сивиною.

А небо сиве у вікні страшить гримасами
І депресує днина, кволіє-воліє.
А у кутку,набравсь шматками ласими
...

патлате щастя ... синя даль
не всі туди добігти можуть
веде складний до нього шлях
тобі добігти важко ... хочуть
і тінь всю темну у кутку
до себе міцно прив'язати
без неї кожен перехожий
не може жити без притулуку
не може сам іти на волю
так само...

Вже вкотре не приходить мить весни,
Не вперше з пересердя краєм душу,
Де пагони, цвіт дерева, бруньки?
Лиш сажотруси гривень трусять грушу.
Враз поділить не в силах цей лупіж,
Їх сварку чути голосно за межі,
У руки “чисті” заповза свербіж
І павутин...

Планета, умита і чиста,
Вдяглася у хмарок намисто
І в Космос гайнула.
Назустріч летіли їй Зорі
У шатах своїх неозорих -
Гулянка там була :)
А Місяць, мов легінь чудовий,
У танець закликав і мовив:
"Чарівна... Кохаю !".
І музика дивна звучала......

Розтопилися дроти замерзлих колись телефонів
Розтеклись по асфальті поломані криги слів...
Під дощем залишилася лавка на далекім пероні
І розгорнута книга – тлумачником денних снів...
На сторінці відкрита де все вже здійснилось.
Решта - злиті чорнило...