гра з бісером переросла в війну.
і ти одна це знала. знала!
продовження не було...
і це було видно по твоїх очах.
коли закінчувався кожен сет,
коли кидали карти, коли тасували,
і коли він прийшов…

коли зробили з шепоту ланцюг
і били ним ...

чим би я міг допомогти душі твоїй
лишитися в мені?
можливо, радості нагребти їй жмені?
і моїй таких же хлібців дати?
віддати всі, щоб і не залишилось
і щоб не зачерствіли...
мабуть, останні... та й діряві вже кишені...

віддам, не жаль нітр...

от і північ
не встигла
стиглий гарбуз
наїмся солодкої каші
з горя
мабуть не дуже
і поспішала
живу ж бо
в країні байдужості
і кожного дня шепочу
що люблю когось
дуже
а якби мала мужність
то мабуть кричала б
на всіх перехрестях
...

---















...

Кину  погляд в далечiнь,
В люстpо xмаpно-каламутне.
Хай pозкаже пpо майбутнє,
Hагадає незабутнє
Сивочола далечiнь.

Бачу: в обiймаx iмли
Лиxа дикi мастодонти
Топчуть свiтлi гоpизонти.
Hеозоpi гоpизонти
Плачуть в обiймаx iмли.

Гасне ясний небо...

Від слів - утома, від дощу - печаль
Упасти б перед нею на коліна
Мені не жаль себе, тебе не жаль
А плачу просто так, бо я причинна
Вдягаюсь нареченою вночі
І з місяцем вінчаюсь до світання
І не біда, що восени дощі
Символістично схожі на прощання.....

Текст видалено автором твору...

f

...

Текст видалено автором твору...

f
...