Хмара-газдиня,
трохи натомлена,
ніжиться в променях
тихого сонця.

Вечір за комір
сонце закочує,
за небокрай,
поза сині ліси.

Хмара спочине,
хмара натомлена
ловить останні
цілунки краси…
...

Я думала, що більше не писатиму:
вірші пішли, душа відгомоніла.
Я думала, що більше не літатиму.
Що строк придатності скінчився моїм крилам.

Але ж вони уперто розправляються,
як рай-дуга після усіх дощів.
Після грози і бурі підіймаються!
Душа спі...

скажи
на кого я схожа
коли опадає листя
коли заходить сонце
на моєму ліжку гаснуть
жовті вогні

скажи
на кого я схожа
коли мокре волосся
липне до вуст
і пальці малюють на тобі
прощавай

скажи
на кого я схожа
коли востаннє у темній кімнат...

Мене ковтає почуття провини
Чому я не можу нічого відчути
Розірвані фіранки гойдаються немов вітрила
Вже далеко за північ, я не можу заснути
...

Тремтіло скло, гарчав вітрисько,
Зло підкрадалось зовсім близько,
Тривога зблиснула незрима
І майже рідними очима
Мовчання майже промовчало,
Що майже ніжність запізнало
З якимось Ним, на майже святі
У нашій затишній кімнаті...
Був майже незабутній...

Так мало потрібно в житті -
тихнуть напружені нерви:
розлуки їси, як вершки,
мов лікер, доливаєш перерви
й міряєш втомлену мить
відліком дзиґаря-серця...
У безмір дощів сірих нив
вплітається нитка серпанку,
димом ковзне поміж вій -
вип´єш ...

                   Жiнка, в лоно якої зайшов мiсяць,
                   перетворилась на птаху
                   i полетiла у небо,
                   гублячи поза крилом зорi
                                            ЗРИНЬ
                   бо л...

Твій попередній вчинок розважив,
Наступний, мабуть, вже розчарує.
Питаєш, чому я неуважна?
Мені все рівно, я ж не ревную.

Найважливіша наша розмова
По дротам обірвалась завчасно,
Минуло хвилин десять по тому -
Мені одразу стало все ясно:

Що ст...

Текст видалено автором твору...

....