- - -...

Чого тобі іще, мій лицарю у латах?
Чи загубив свій спис у очеретах мрій?
... Цей шлюб - повільна смерть.
Мене-для-тебе втрата.
Твій кінь доїв овес. Сідлай його мерщій.

Як нитка із клубка - дорога поміж гори -
Далека і в’юнка. Тікай від мене, Мій....

По-чоловічому напористо, поривно
хапав (о,  вітер!) плечі мої, стан.
Сміявся, реготав (зухвалець!), ринув –
жагуче й рвучко цілував уста.

А я не опиралася.
Цей вітер –
коханець,
перелесник,
ніжна згуба.

Не вірила.

А він бентежним  сві...

Під три чорти – цікаве роздоріжжя.
Туди пошлють – назад не повернеш.
Мені ж бо чорт попався дуже ніжний.
Красивий, сивий. Але чорт, авжеж!

Коли б він був небесним херувимом,
то не злітав би вихором Карпат.
Цей не встидається зізнатися, що винен,
...

стара видалена чернетка ...

Я не можу любити.
Навіщо
вам омана самотньої жінки.
Так, я справжня.
Ще й пишу вірші.

Але спалено ті сторінки,
де була
джерелом, травою,
де була свіжим соком беріз.

Це банально. А, може, й смішно.
Боягузка!
Цей страх заліз,
наче кліщ, ув...

Комп’ютер
вишкріб
залишки думок,
веселки слів
і почуттів проміння.

Повільно-жовтий
солодкавий  смоґ
вповзає
під чоло…
це безгоміння
страшніше пострілів…
чи смерті…

Аборт душі?
О, ні!
Живе, уперта!

...

Зима наступила,
Тепло не включили,
Бо газ не купили,

В холодних кімнатах,
Як у палатах,
Люди в халатах,

На вулиці темно,
Всі діти сплять чемно,
Їм спати приємно,

А я не лягаю,
А я все чекаю,
Чого - й сам не знаю,

А ти за стіною,
І не ...

- - -...

Текст видалено автором твору...