Сумно...

Ще трохи, та помру як дим.
Солодким медом я розтану в вітрі.
Останній лист зірветься й полетить,
На ч’ї то руки може тихо стрибне.

Проміння. Очі. Смуток. Що іще?
Нема нічого, чи усе є в серці.
Червоне, жовте листя...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

[...]...

Текст видалено автором твору...

Зв язане тіло
Набридла одежа
В ній я ховаюся
То моя вежа
То мої мури
І  то мої грати
За існування
Мені то розплата
Звільнюсь від всього
Блукаю ночами
Я залітаю в зачинені храми
Тут я молюся, і тут я висока
І не спіймає всевидяче око
І не впі...

Осердя яблук славиться червою ─
яке не вкусиш, вилізе хробак.
А я віднині славлюся тобою,
несу на тілі і у серці знак

таврованої пристрастю чужою.
Лице гаряче, посмішку бліду
ховаю, наче злодій, і спокою
не матиму. У райському саду

мен...

Удень сонце вдаряє у дно білого озера,
ніби в лискуче залізо.
Тарабанить навколо запилюжений очерет.
Більше нічого.

А вночі повно парких марень,
гадюк прохолодних.
У солодкавій волозі рій теплих спокус
смокче мою пам’ять,
тільки душа, як...

Я з цього міста старого нічого не привезу.
Хоч би тихі флейти у сірій пітьмі,
чемні люди в абажурних покоях,
мерехтка надія у вокзальному світлі –
нічого.
Рештки молодості у грудях стисши,
застібнувшись під комір, як гімназист,
шукаєш у власній уяв...

                 *   *   *

Сьогодні спалахнув.
А завтра, може стрибну у дощі.
Аж позіхнув.
Так тепло і так лагідно мені.

Душа мовчить.
А я літаю в небі
По центру кола чорних воронів.
Щось листя шепотить.
А може треба
Згадати сон, де снилась ...