по дотичній до Господа

1.Вам

Пальці ламав і витягував жили,
місяцю в очі вив.
Люди одне без одного жили б,
Тільки не я
й не Ви.
Це – задарма.
А зірки – по гривні:
щоб ні мені, ні Вам…
Вигнутий місяць до третіх півнів
Знову пр...

Зірватись раптом серед ночі: хто ти,
Мій невідомий, вінчаний колись?
Життя біжить, як стрілка на колготах –
Від п׳ятки (де душа) кудись увись.

Пряменько так. Хутенько. Невмолимо.
Чи невтолимо? Невтулимо? Не?
...Ще паралельно. Але ж мимо, мим...

Коли тон синьозубого вібро вже електрошоком
Пробирає від стерплих колін і до кінчиків пальців,
Тріснуть відстані поміж думками розстріляним кроком
І крізь вухо приглушено рипнуть, не змащені смальцем.
Під шалений екстрім прошепочу захланні молитви,
Щ...

...уже не чекає нікого ніхто -
чекання ліміт закінчився раптово...
і погляд холодний, і кинуте слово
кит-час підібрав  - і ковтнув, як планктон.
між нами німе чорно-біле кіно,
дарма віддали гонорар сценаристу,
а той діалоги пропив всі дочиста -
є...

Текст видалено автором твору...

Клич мене, коли вітер розіб"ється в попіл,
І приблудиться ніч
               у запилені порухи штор.
Я із вишень зів"юсь й прокрадуся в невиспану постіль.
Обірвусь зі струни
                в твій небесно-осінній офшор.

Клич усюди, де берег зітнут...

Лицарі в димових кулях княгині в прозорих сукнях
Це вони щоопівночі беззвучно полишали свої помешкання
На повен зріст спіральними сходами підіймалися з карт
Подихати жерстяним духом вуличок не на жарт спорожнілих
Граючи в шахи кольоровими глобусами...

То не сивина в моєї мами,
то з черешні цвіт упав на коси,
і приріс там просто із роками,
як бува прирОстають покоси...
то не сивина, то журавлина
пісня сіра, мов печаль далека,
то не сивина, то тополина,
тополина доля, бо ж  нелегка...
то не сивин...

на розі доль на перехресті снів
у генетично векторнім стремлінні
сплітаються у верховітті слів
чуттів забутих подихи осінні

де небо біле кине вершній сніп
сліз кришталевих богове творіння
коханням першим в серце перший сніг
спадає-тисне сил...

Гасить місто останні вогні,
йде алеями в ніч спочивати,
в тиші наче спупа по струні,
сонно ллє оксамитові шати.

Кілька днів, кілька снів і зима
запакує все в білі конверти.
Сніг звучить під ногами сповна
в пісні вічній - чи жити, чи вмерти...

...