прощання – ще нова
рівна гладенька
до болю блискуча
і до блиску болюча
ритуальна стрічка
що лопотить на вітрі
згодом вона обвітриться
намокне дощами
і зсохнеться на сонці
вицвіте пошерхне і стихне
як втомлені вуста
що ворушаться
але вже ...
Ми занурюємось, в простір несправжжя
і стаємо самі на Землі
ця дорога, і довга, і давня,
і вітер, сичить в голові!
І ледь ступлені, кроки в відомість,
і несправжність уявних світів.
Полоняє, наївну свідомість,
що ж веде до майбутніх страхів.
Розширені очі у відьми
і погляд веселий наскізь,
щаслива і радісна ніби;
(обличчя - це юності бриз...)
Здається - торнувся і згинув.
Застряв у глибинах її.
Та час, то й так мудрий все плинув
і суті пізнав я свої...
Може найкраще - все ж бути собою
й дивитись у очі своіми очима?..
І Думати власною, завжди головою,
і бути Душею, що часто так зрима?..
Може на краще, залишитись іншим
не схожим на більшість так схожих?..
І бути с...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design