Під Торою даремною
під ув’язненою зіркою
народила тебе мати
маєш доказ про неї
незаперечний і невбитий
рубець пупка
знак розлуки назавжди
що не встигла тобі заболіти
те знаєш
Потім ти спала у вузлику
винесеному з ґетто
хтось сказав що у скриньці
збитій десь на Новолип’ї
з доступом повітря
без доступу страху
скритій у возі з цеглою
Ти вислизнула у тій труночці
спасенна крадькома
з того світу на цей світ
аж на арійську сторону
і вогонь зайняв
пустий куток по тобі
Отже ти не плакала
плач бував смертельним
люмінал тебе присипляв
своєю колисанкою
І майже тебе не було
для того щоб ти могла бути
А мати
вціліла у тобі
могла вже увійти у натовп смерти
щасливо неціла
могла замість пам’яти дати тобі
від’їжджаючи
подобизну себе
і дату й ім’я
аж стільки
І одразу заклопотався
навколо твого сну
хтось нашвидкоруч випадковий
і залишився вже на довге завжди
і омив тебе з сирітства
і сповив любов’ю
і став відповіддю
на твоє перше слово
Це твої матері обидві
навчили тебе
отак не дивуватись зовсім
коли ти говориш
я є
