

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	823
Творів:	12423
Рецензій:	19219

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Самотність

© Любов Долик, 05-05-2008
Я самотня і змерзла, як небо, як високе вечірнє небо понад всім, що внизу заснуло, що пірнуло у сну невагомість, що пірнуло у сну невідомість, що не знається з тим, що минуло... Я самотня, як небо вночі. Я - важкі вакуолі печалі, повні темного синього суму, переплавленої, звідчаєної тихо лагідної води, бережу, захищаю від дотику, від болючого гострого доторку, щоб не луснули, не розлилися, щоб не стали слідами біди. Коли гримне дверима хмари блискавиця - в півсвіту вдарить і сліпучим вогнем зашкварить чорну шкіру з усіх небес - отоді розірветься шкіра з пухирів. із чумних, зчорнілих отоді порятує душу дощ – отой, що зі сліз воскрес...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00974798202515 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Самотність

Дотикальність