

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	823
Творів:	12423
Рецензій:	19220

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

---------- (лунаю)

© nfmnk, 02-05-2008
Мій мозок – наче понівечене тіло ящера, до якого щораз приростає хвіст нового вірша. Знявши пінку рим, мов пухлин, недоброякісних я нарешті в ньому починаю лунати сама. І лунаю крізь біль, і крізь хіть, і недосипання, і опівніч лунаю, як по полудню лунатиму. А потому по цей бік від мене таке залишається, що сам вірш побоявся б назвати матір’ю. І в мені вже немає коханки – вона на папері, у чужих ховаючи стегнах спітніле чоло. І в мені вже немає людини – вона між рядками, як відкинути думку, що її в мені й не було. І в мені вже немає верблюда, дитини чи лева, тільки за гороскопом проспівають треті півні, коли я-не-поетка, мов смердюча стара королева у хутра, загорнуся у власні вірші. Я-поетка тоді всядеться верхи на поні, я-поетка накреслить тоді носком на піску незакінчену мантру тими знаками, що на долоні, і відкине себе за поверхню листа, драглисту й м’яку.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.16742515564 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

---------- (лунаю)

О-о-о-о-о! (луна)