ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 848
Творів: 12978
Рецензій: 20372

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія вірш

Дубно.Ніч. В котрий раз...

© Вячеслав Семенко, 14-04-2008
На конкурс " Культурні герої"

Не торкаючись трав, не лишивши сліда в порохняві доріг,
уникаючи поглядів, вікнами розокулярених міст,
у сідлі він летить і ніколи йому не завершити біг,
поки знов на шляху не постане з віків той обпалений ліс.

Стрічний вітер вплітає сваволю вуздечки у гриву коня,
дно зіниць - зцементований відчаєм попіл зотлілих надій.
Що шукає у світі живих, чи намарне когось доганя
блудний син, нерозкаяний Богом,  непрощений батьком, Андрій.

У загублену шаблю сосновим корінням вгризається час,
тисне в плечі, як плата за зраду,  чужинський жупан.
Та удень і вночі знову кличе, зове блідочоле дівча
за собою у ніч, у солодкий,  знеможено-хтивий туман.

Кволі руки її розірвали братерства сталевий ланцюг,
вірність серця  зіткнулась із лезом обов"язку - антитіла!
Порятунок від батька - сльозами відточена крапля свинцю
на свитині козацькій розлитим червоним вином розцвіла.

Ця краплина упала на терези, названі "пекло і рай",
лиш здригнулись вони. А суддя зрівноважив і гріх і добро.
Злочин зради і вірність коханню - нарівно закінчилась гра,
присуд: вічно летіти між брудом землі й чистотою зірок.

На зчорнілих беззвучних устах вічно нести полячки ім"я.
Лоскотати невидимим шовком волосся чекання долонь.
Але знову вітри незборимо вертають на круги своя ...
Дубно.Ніч.В котрий раз кожен грає призначену автором роль

Незбагненно - чи ніч, наче очі, чи очі, як стомлена ніч.
Переплетення слів з невгамовністю губ - епілог в забутті.
Голубі переливи прозорості душ, що прийшли  з потойбіч,
невагомість туману з ознаками пристрастю сплетених тіл.

Буде ранок.Обвуглений ліс. І Тарас - чи людина, чи тінь...
Краплі батькових сліз на долоні затверднуть блискучим свинцем.
Недолюблених душ,  недомучених мук,  недожитих життів
на останнім листку  всемогутнє перо замикає кільце.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Жан, 14-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00967788696289 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif