Сцена німа, їй нема вже про що говорити
Гермафродити цілуються з власною тінню
Сторож пенсійного віку чергує позмінно
Біля кімнати із надписом „Йоріка вбито”
Брайтону Біч показала давно вже на двері
Він не повірив, і досі ще марить зірками
Сцена німа, то актори, соромлячись камер
Імпровізують в буденній закадровій сфері
Поміж рядами блукає під мухою привид
З вуст його – оперні арії триповерхові
Хтось йому оплесків кине – недоїдки псові
Усмішка злої сатири його перекривить
Майже нечутно опуститься темна завіса
Сцена німа, декораціям вицвіли очі
Привиду сниться єдине страхіття щоночі
Як в задзеркаллі його ув’язнила Аліса...
