

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12500
Рецензій:	19347

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Сатира й гумор

Мінітрилер "Любов зла" (із графоманський ухилом)

© Ніка Новікова, 26-03-2008
Ой, панно, ви така загадкова, панно! Відкрийте секрет, бо не спиться на животі… Шарманна, лямурна чи як там іще? – Шампанна! Медальна, педальна… Нє, рими якість не ті… У інших виходить освідчитись поетично, А я би катаною пузо собі вспоров! Красиво, публічно, Щоб ріками темна кров По стінах текла драматично І оргастично... Щоб панна моя зацінила таку любов! І де нагрібають піїти щемливих фраз? О, панно, ви мій кефір…чи ефір? О, щас! Ви, панно, мій бувший таз... нє…згадав! - екстаз! Та досить вже слів! Я ж не з цих, що пі…пе…пегас? Я справжній мужик! І замісяченої ночі Я вас запрошу у гендели..к..кафе "Гандурас". І там напою ва… вам пісню! Чуттєвий джаз… Допоки зовсім окосіють у панни очі. А після (учіться) та панна й без рим захоче Приватно дослухати мій еротичний бас… Але не схотіла: "Прийоми давно не новІ…" Та су..мочку хоч би дала донести додому!! О, боги жаргону, шансону, одеколону! Я схуд і змарнів, але рими катма в голові. О, донно, а ви все така ж загадкова, донно! Хоч що в вас ТАКОГО? - злий нежить, колінки дві… І раптом поперло… Ура, Франкенвірші, живіть!!! "Тяжке це кохання! Вже тиждень спиртую сльози… Кусають мене страждання, немов морози… І ця моя біль, мов пекло! Чи заметіль…" То й що, коли літо? "Задуха" – не в риму з "біль"! Це авторська думка, і тут вже зима-не зима - Природа безсила. Не мучтесь - усе дарма. Ну от, перебили. А далі: "її нема! О, панно, а я би вас зараз пообіймав… О, панно, а я би вас зараз зацілував…" Та й годі наразі. Я ж оду, по-е-му склав!!! Я майстер на рими!!! Я гуру, я – метр, я – мавр!!! І в гості до панни, скоріше! Коханій - вірша… Тут-тук… Відчинила. ...Читає їй прямо з ґанку… (Халатик короткий – біліють звабливо ніжки) ...Вона усміхнулась, впустила. Цілунки, ліжко… Сто сорок секунд до щастя, І сон до ранку. Вже потім, за пізнім, і майже обіднім сніданком, Він знову спитає: - Скажіть-но мені, панянко, (панянка чи панна - різниці йому немає) Чому ж ви така незвична, і загадкова? Шикарна квартира…тьфу! – врода, а ви незаміжня? А панна почервоніє, неначе вишня: - Які ж тут секрети, все просто, моя любове. Було вже тих ловеласів і казанових… Мабуть, не мої. (І закашлялась, мов від "Ватри") - А що загадкова - писали і психіатри. У довідці, там, на комоді – якщо цікаво. (Мовчання гнітюче. Збігає із турки кава) Він йде до комода, і стигнуть вершки в філіжанці… - Ота червоненька, Під справкою з вендиспансера...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.01638007164 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design