Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51606
Рецензій: 96033

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 843, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.97.9.170')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Золото

© Татчин , 12-03-2006
Ранній вечір запалив золото,
Моя кохана, у твоєму склі.
А я знемагаю від смертного холоду,
Холоду без тебе – на всій землі...

Посідали будинки на березі вулиці,
Звісили ноги, похилили голови,
Один до одного від холоду туляться,
Дивляться в калюжі на небесне олово.
Котиться крізь вакуум колобок планети.
Розгоряються Блокові ліхтарі.
Павуки-поети плетуть тенета.
Зупиняється серце.
Стає Гольфстрім...

Що тобі ввижається, не моя кохана,
Коли оте золото, як мед, тече.
Якими словами виліковуєш рани,
І якими винами запиваєш щем?
Я рекомендую вина з Порто.
Тобто портвейни.
А можна й – з Криму.
Хай вони течуть через всю аорту
І наповнюють вени, з словами в риму...

А я навчився ні за чим не жаліти,
Тобто радіти – коли один!
Дивитись назад, вздовж власного сліду,
І хотіти ще раз по нім пройти!

Цим слідом приходили торговці хмарами,
Приводили замурзаних шахтарів,
І хтиво топтались
Під вікнами парами –
Запитатися: як там – без них – вгорі.
А вгорі – безрадісно...
Космонавти
Безпричасно дивляться з-під руки,
Як пливуть олігархи ріками нафти
І бредуть з балонами газовики...

А вночі приходили по податки:
Сварились за золото, побили скло.
А в тебе того золота – як в солдатки,
Самої нещасливої
На село.
Ех!..
Отакі-то уроки, давно кохана...
Задавали кохатися вчителі.
За домашнє завдання обом – догана,
А причетним – з батьками!
За сонце в склі...

Батько намотає паска на руку
І зітхне:
„Червонію за тебе, синку...
Віддати б тебе янголам на поруки,
Може і навчили б вибирати жінку...”

Літаки одиноким махають крилами,
Плющать космонавти об скло носи,
Розстилають килими, пишуть вилами:
Відчиняйте янголи – Азм єси!

А янголам що – прилетять , щасливі,
Перепишуть закоханих до товстих книг,
І дадуть всім нещасним по кислій сливі,
Щоб ті не просились одні до них.
Та залишать на згадку одну пір’їну –
Лоскотати спогади про совок,
Де впадеш на спину у сніг-перину
І у небо дивишся, як в ставок.
А в ставкові – Господи! – тоне небо!
І пухнасте латаття пливе на схід,
Де зі сходу спогади не про тебе
Не сюди шикуються
Не в похід...

Літаки одиноким...
Одиноким – хмари!
А зненацька закоханим – небо й сни!
А за що – не питайте мене – задаром!
Щоб не сталось на небі з-за них війни.
Бо коли війна – тоді не до золота.
Хто б його, вечірнє, на всіх ділив
Й розсилав у відділи смертного холоду,
А із них – в підвідділи кислих слив...

Бездоганно у Господа в канцелярії:
Розливається золото, гусне мед.
В ночі – брови чорнії, очі карії.
Розлітаються янголи в пед та в мед.
З того боку місяця чути гамір.
Розпочала торговище біржа снів.
Ніч зажала місто поміж ногами
І стоїть-хитається у вікні...

Задивися на небо, колись кохана,
Чи достатньо на ньому дрібних зірок –
Рахувати безпомічно,
Щоб на ранок
Опинитися далі від них на крок.
Чи тремтиться тобі від мого холоду,
А від меду-золота чи терпне смак,
І чи досить в очах чоловічого голоду,
Окрім зіреняток – дрібних, як мак...

А я б з того золота десять перснів
На десять пальців собі відлив,
Щоб пальці світилися, як безсмертні,
І не торкалися більше слив.
Й ховав би руки від всіх за спину,
Під власного серця шалений стук,
Й вправляв би коштовні жіночі кпини
У голови перснів – по кілька штук...

Котилися днини, минали б ночі,
Абстрактне Добро незлюбило б Зло
За щерблений місяць, що також хоче,
(за те що світив) в домовину-скло.
І тільки б над містом підбили зірку,
І хвиля від вибуху смертю йшла,
То я б не тікав, а знімав би мірку –
На око – для тебе –
Із твого
Скла. ..

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Творча кухня Сергія Татчина

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дана Рудик, 01-08-2007

Вади ювелірної майстерні (до твору Сергія Татчина “Золото”)

На цю рецензію користувачі залишили 27 відгуків
© Rudy Sestrychka, 30-07-2007

Не все золото, що блищить

На цю рецензію користувачі залишили 9 відгуків
© Rudy Sestrychka, 24-07-2007

Золото

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Маловідомий поет, але борзо перспективний, 19-07-2007

Андрухович - пацан

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Лисий Микита, 18-07-2007

Треба спитати у Рабіновича

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Дана Рудик, 17-07-2007

Дякую шановному Рабіновичу за відкриття

На цю рецензію користувачі залишили 9 відгуків
© Третє Я (колишній ТШЗ), 17-07-2007

Я відкопав справжнє Золото!

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 16-07-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.051033020019531 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати