***
Я спринтер – по життю біжу.
Біжу, біжу. Я – жук.
Біжу, сиджу; сиджу, біжу.
Я – жук. Живу, біжу.
27.04.07
Почесній когорті
Ця почесть нагадує пошесть.
Вона забивається в рамки
І забувається. Її срібні рамки
Базуються на капості,
А всі, хто на К°... прості.
Ні! Не всі! Деякі на вісі,
WC чи у вівсі.
Хоча не варто „розбирати рис”,
Збивати з пантелику варту,
Вкладати занадто багато рис
В постать цілковито не варту:
В чужі обличчя, личини,
Личинки та зміни зміїні.
Безнадійно спростована людська суть.
Її зв’язану з кляпом несуть.
Вона поривається, проривається,
Але ж рамки... Наступні ранки,
Сумні фіранки, Стефаники.
І всі генії. Гренуї,
Ловлять запахи. Черепахи.
Під панциром, сидять в карцері
Власних умовностей
Та чужих домовленостей.
Називають це свободою... романтики.
Не з тобою я! Рожеві бантики
У пластикових банках з водою,
Зі згодою, але не з природою.
Вони нічого не зав’язують –
Наші це з часом пов’язують.
А я – з нагодою, незгодою,
Негодою, вродою
Та заціпенінням задубілого
Власного ЕГО.
27.04.07.
***
Я не буду будити Будду.
Нехай Будда мене розбудить.
І не треба краяти сонце.
Воно просто окраєць
Чи винограду гронце.
Я – маленьке прудке кошеня.
Ти впіймаєш мене навмання!
29.04.07. – 2.05.07.
***
До О.
Я просто не можу!
Я не можу просто.
Я не хочу про сто,
Коли тисячу рахувати кожну.
Я хочу все і відразу.
Я не можу терпіти від раз до разу.
Я терпіти не можу (доводить до сказу)...
Нерішучість твоя викликає відразу.
А від того – образу, відразу образу.
29.04.07
***
Місяць прикрив повіки,
Хмарка відтінила вії.
Так цвіте ніч. Повіки
Так плачуть зорі, а змії
Ловлять мідну засмагу
Зоряно-місячних поглядів.
В очах немає ні думки, ні страху,
В серцях – холод, що По глядів.
29.04.07
***
Маленьке пухнасте вушко
І вуса на лапки вмощені.
На них кокосова стружка.
„Солодкоїжка” – занадто спрощено:
Кошеня банує за світлом.
Ось нема сонця – дощ іде.
Ось – весна, скоро буде літо.
Кошеня снить не гроші, ні,
Воно просто дивує світом.
29.04.07
Деннотерпінь
Йду красти
В хороших людей сили;
Скидаю ласти,
Чіпляю безпері крила.
Пошматована,
Розторощена вщент,
Розлютована.
В подарунок – аплодисмент.
Загублене его
У злих поглядах, чи байдужих.
Це веснянозагальне іго
Комусь набридло, комусь – не дуже.
А мені (не до рими)
Зґвалтоване „мушу”.
26.04.07
Ельдарові
У комусь живе тварина.
У комусь – витка травина.
У комусь – ікласта паща,
У комусь – зелені хащі.
Ти мрієш, щоб грізна вовчиця
Ходила по криці, як киця?
Чи хочеш зрадливу бестію
З добрим тещем і тестею?:-)
Маргінально
І майже „реально”:
Тільки - клац! – і хана поетові.
Його вірі, віршам, проектові.
Чи не краще поруч ЛЮДИНА,
Із поправкою на незначну відміну?
