

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	754
Творів:	11440
Рецензій:	17358

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Притча

Бажана дорога...

© Оля Фабіровська, 12-01-2008
Бажана дорога, що вела у даль… Її захлиснула вона з головою, Покинувши дім і відкинувши жаль, Подалась кудись, де розгледіла б волю. Бідняцьке життя остогидло вже їй, І вічну роботу терпіти несила, Подалась за покликом мрій і надій, Ліниву блаженність знайти захотіла. В дорозі реальність жорстока відкрилась, А замість свободи – лиш мука голодна, Фантазій багатих спустились вітрила, Поникла краса вся її неповторна. Марніло лице щохвилини, щодня, І зник вже природній рум’янець давно, Підошви десь зникли, та йшла навмання, Спускаючись нижче і нижче… на дно. Прийшла перш у місто велике й красиве, Та щастя їй там не судилось: Служить мала людям безстидним, паршивим, Свобода нещасній лиш снилась. Втекла і подалася далі в дорогу, Невпинно пилюку топтала, Аж поки нарешті прийшла до порогу Борделю… і там заробляла. Продавши невинність, отримала плату, Та муки душевні занадто важкі! І знов вона мусить дорогу долати, І їсти лиш трави сухі. Вже ноги не слухають, спина болить, А шлях все іде нескінченний, Та раптом - хатинка край шляху стоїть, А в ній – відпочинок блаженний. В куточку лежить постільчина убога, На неї звалила помучене тіло, Заснула тривожно, та й бачить небога: Що мертва і в пекло крокує сміливо. Дійшовши туди, зупинилась на мить, Підняла угору запалені очі, І диво: сам Бог ось на неї глядить, І голосом гучним до неї голосить: «Ти, дочко, блукаєш по світу дарма, Не знайдеш ніде волі тої, Усюди тебе загарбають пута, Усюди пригнуть спину твою. Вертайся додому, до мами, що плаче, І долю свою проклинає, Скажи їй, що любиш, втри сльози гарячі Й ніколи вже більш не лишай». «О Боже, чому ж Ти говориш зі мною, Хіба маю право я бачить Тебе, В гріху потопило давно з головою Прокляте життя мої мрії й мене. Забула молитви, яких вчила мати, Згубила свій хрестик, що батько зробив. І тілом своїм почала торгувати, Не варта я того, щоб Ти все простив». Та Бог лиш всміхнувся, не мовив ні слова, Лиш перстом вказав їй у небо, А там – мати, батько, і хата чудова. «Ось, - каже, - це чекає на тебе. Ти мучилась довго, і я усе бачив, І кажу тобі: більш не будеш терпіти, Віднині я щастя для тебе призначив, Побачиш його, варт лиш очі відкрити. Прокинься, дитино, ти знову удома, Забудь всі нещастя й турботи, Послухай, що каже худібка знайома, Доглянь її, ну ж бо, візьмись за роботу. Та більш не шукай вітру в полі, не треба, Знайдеш радість в рідному краї, Подякуй лиш мамі - молилась за тебе, То завдяки їй я з тобою, ти знай». Прокинулась враз і не вірить собі: Ось та, що веде в дім, стежинка, Й вона йде по ній у сльозах, у журбі, Й заходить в чудову хатинку. А там за столом батько й мати сидять Заплакала, впала і тихо сказала: «Прошу вас мене в рідну хату прийнять, Я довго блукала і щастя не знала. Простіть мене, милі, дурну і малу, Дозвольте із вами роботу ділити, Я будь-яку кару на себе прийму, Аби лиш в сім’ї тепер жити». Заплакала мати, і батько пустив Скупу чоловічу сльозу по щоці, Прийняли дочку без докору, й прийшли В бідняцькій домівці спокійні деньці. Послухайте ж всі, ви, дівчата, пораду: Синиць своїх з рук не пускайте нізащо, То й згодом журавлики з неба присядуть: Їх Бог вам пошле за життя роботяще. А йти аж за ними в далекі країни, Летіти під небо не треба, Ходити не вміє ще добре людина, Куди ж їй, нещасній, до неба? І навіть як вийде на гору високу, Щоб звідти до нього дістати, Відразу впаде у провалля глибоке, Що можна і пеклом назвати.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.110956192017 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Бажана дорога...

Олька, я вшоці...