Зустрів би зиму… якби міг зустріти,
Кидав би сніжки, якби міг кидати,
Чекав би весну, якби міг чекати,
Хотів би літа, якби міг хотіти…
Напився Сонцем, світлом би зігрівся,
Побіг би вітром, ген та поза хмари
Та став би світлом, був собі й світився,
Давав тепло, а, іноді, і жару.
Прокинувся б, заснувши серед неба,
Зібрав зірки у Всесвіта торбину,
Розсипав їх (а, може, так і треба?),
Й побіг собі у Місячну долину…
Зустрів тебе на роздоріжжі долі,
Спіймав бігом, як випадкову вдачу,
Щасливчик, тут, на кам’яному полі,
Від щастя і від радості я плачу.
Зустрів я зиму, адже зміг зустріти,
Кидався снігом, бо зумів кидати,
Чекаю весну, є кого чекати,
І хочу літа… є нащо хотіти. |
