я розрахуюсь, не треба,
заплачу гроші за каву,
віддам останню хвилину
за твою порновиставу.
приречена наречена, -
розпечені напівсфери.
ти тільки вір, тільки знай!
нехай заздрять!
від втоми ноги як море,
вологі пальці рвуть простір,
набік волосся-ганчір’я,
лінійних штекерів натяг.
віддам я серце, що мені заважає,
за твого тіла дрижання,
нехай це все всі побачать!
най тільки проти хто скаже!
тримаю небо за сукню
з дощів червневих пошиту
злітаю протягом літнім
в твій гобеленовий цвинтар.
ти не залишиш надії,
не випускай мене звідти!
але загину без вікон...
тандем вразливий напрочуд...
твоє природнє волосся мене істотно бентежить.
мільйони миль я наміряв, та від цієї залежу.
так призвичаївся швидко, неперевершено швидко!,
а очі твої в думках своїх бачу щоночі...
якщо сказав, що забув їх, по мені, мабуть, плачуть...
прошу, лиши, дай ти спокій!
