Упиваються звуки в моє спрощене тіло,
Вже у мене й не руки, я уже просто біла.
Просто я невагомість,
просто я згусток нервів.
Повитирую коми, я не хочу перерви.
Думка котиться вдаль,
Я регочу над прірвою.
Це вся ваша печаль?
І оце ваше вірую?
Всі моря вже мілкі,
Всі вершини пігмеї,
Дайте частку мені
Висоти не моєї.
І нехай буду зла,
І нехай я неправа.
Хочу вище буття,
А оце лиш забава.
Всі загадки прості,
Всі відгадки розлуки.
Дай завдання мені,
Щоб зігнутись від муки.
