Білявий янголе,
мій Лелю,
я пригадую:
ти вже приходив і навідував мене.
До шиби млосно терся,
серце
радував,
І підставляв плече крилате і міцне...
Я ж оцінити не зуміла
і тільки пальцем покрутила
біля скроні -
Отак, невдячна, цій небесній охороні
не виявила шани анітрішки,
а показала ріжки
і довгі ніжки...
…Чому ти стомлений такий,
білявий Лелю?
Старенька-ніч сідає мовчки за куделю,
Заходь-но, може, на канапі я постелю?….
Прости, мій Лелю, благодаттю
ґребувала,
Адже мені тоді лиш треба було
не з неба,
а від тебе
подарунковий міх
утіх...
