|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51024
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 6236, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.15.205') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © elfiyka, 11-09-2007
|
Львів проводжав нас
Дорогами вмитими,
Вітром нечесаним,
Хмарами чорними
Високі стовпи
З ліхтарями розбитими,
Струнко стоять
Вартовими суворими.
Далека доорга згубилась за обрієм,
Крилом вдарила в переднє скло,
І розсипалась дощу скалками,
Сонце зявилось на мить, й десь втекло.
Древні легенди ставали реальними
Дуже близькими – візьми й доторкнись,
Дух старих замків із рваними ранами
Шепотом вітру об стіни розбивсь.
Зажурене небо сльозами пекучими
Плакало тихо й листочки зівялі,
У вихорі танцю спліталися парами
І Пісню Пісень востаннє співали.
Звязок із реальністю втрачений повністю,
Сучасне, минуле, а може й майбутнє,
забуті гріхи викуповуєм совістю
ці стіни як свідки, старі і могутні.
І ти вже не ти, а хтось зовсім інший,
Можливо, що кращий, а може і гірший
Питаєш у тиші про вітру шлях
І хочеш пройти по забутих стежках.
І відчуваєш до болю щось знайоме
Кусок душі себе отут знайшов
В старих гербах й легендах нових
І кілька вічних слів серед пустих розмов.
Це все вже десь було,
А може ще десь буде,
Пройде ще років з сто
І нові прийдуть люди
Поглянуть як і ти,
Теж серце їм зніміє
Прийдуть нові світи
І хтось їх теж відкриє
З минулого в майбутнє
Пройде вогню стріла
Бо всі ми різні люди,
Але душа одна.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
