Ти не знав,
якою бувала
сіднейська злива -
крізь її скляні стіни
можна було дивитись на світ,
мов на диво:
химери висотних будов,
розмиті плями-тіні людей,
шум дощу,
глухі відголоски міста
й віадук,
яким пролетить
потяг-експрес,
ніби привид.
Він здолає, мабуть,
ще тисячi миль:
перетне впоперек
весь цей жовтий,
плаский континент,
(а може, помчить
в потойбіччя?),
та котрому ніколи й ніяк
не домчати у край,
що з´єднати би міг
той материк,
де залИшився ти..
Звечоріло.
Лиш злива і віття
чорного дерева*:
його ніжне квіття
якраз опадало -
синь цих пелюсток
була так подібна
на сни у дитинстві,
на перші фіалки
тендітні...
А десь там, за морями,
у заклятій весною землі
залишився ти..
Там танув сніг
і в гаях розквітала
барвінку блакить.
Здавалось, що ми
полюбили навік -
тa забули,
що квітка весни
цвіте,
поки сонце росте,
і пелЮстки її
згоряють
у ніч на святого Яна*..
Що ж, не збулось.
Дива не сталось.
Piвнодення весни
я зустріла тоді
на терасі з вином:
під аркадами
чорних гілOк
від бризу й дощу
тремтіла мара какаду,
за скляною стіною води
малювала потоп
i химерний свій світ
примхлива сіднейська осінь...
----------------
* чорне дерево - палісандр. Kора цього дерева зазвичай дуже темного кольору. Палісандр розквітає наприкінці австралійської весни та цвіте до ранньої осені; квітки палісандру мають філолетово-блакитний колір.
* барвінок розквітає після весняного рівнодення та цвіте до літнього сонцестояння; лише зрідка може ще розквітати на зачатку осені.
