

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	750
Творів:	11345
Рецензій:	17201

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Загоїлось

© nfmnk, 10-06-2007
Моє серце, немов напівздохле щеня паршивої сучки, скиглить біля висхої цицьки нашого кохання. В ньому змішались від болю всі передсердя та шлуночки, як пори року при потепління глобальнім. Від найпершого дня про те, що захлинешся мною, моє серце тужливі пісні під валторну співало. Я готова була до розлуки, і болю, і бою з собою, тільки, прости, що все вийде на так, не врахувала. Не врахувала, що з розуму зійду до тебе, як майбутні покритки до парубків сходили з призьби. Не врахувала, що і мені відтепер буде треба розкута собача поза, густий спазматичний видих, що ти мене вивернеш віршами важкими назовні, і зриєш кролячу нору, щоб я впала у диво, що тільки коли набереш з мене пригорщі повні, то зможу сказати, що стала нарешті щаслива… Не врахувала що буду по вінця й дощенту твоя, і що, відчувши найменше схолодження, серце спробує виплюнуть гуашевим згустком з себе життя і все закінчити так, як любило тебе, – відверто. *** Цим літом постійно їм полуниці – маленькі серця, щоб підправити те, що із власним серцем скоїлось. (При прощанні я помирала з ридань на його плечах; він сказав: «Не плач. Кохання не звітрилось – просто загоїлось.») 08.07.2007
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00938391685486 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Загоїлось

спішите жити ?