Юнак, з дитячими очима
відкритими у кришталеву синь,
де біль, наркотики, і та прекрасна рима.
В яку о серце, ти мерщій, полинь!
У котрій так, спиняється все звичне,
і та дорога так дзвенить і зве!
І подорожній мовить щось окличне,
і човен чорний в сон кудись пливе.
Все так змішалось в цьому Вальсі Духу
і не можливо себе віднайти!
І в ці ліси, і пагорби, і звуки!
і в небо, так, можливо відпливсти.
І, зорі падають - відбившись від озерець
і завмирають стогоном в душі...
В житі доволі - і страждань, і скелець,
щоб осягнути, таємниці всі.
