дівчинко сонця більше не буде
в сонця од болю з'їхала стріха
сосни густі мов людські перегуди
струшують з лап позолоту і крихти
дня що розтанув пігулкою в склянці
легко човнами пливуть ендорфіни
ліс проростає торкається пальцями
сосни високі високі та сині
звільнені рими рушають до риму
гідазепаму ведмежі обійми
срібна імла моя нарнія вирій
тільки пташине ледь чується віруй
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design