|
|
| Авторів: |
2686
|
| Творів: |
51034
|
| Рецензій: |
95782
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 51184, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.69.255') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Василь Шляхтич, 12-03-2023
|
Тихенько сумненькі хвилини минають.
Ще тихше відходить від людей життя
А люди минуле скоро забувають
І кажуть вже було, минуло, нема.
Тихенько як нічка відходить що дня
Ідуть з того світу козацькі сини
Нема ні могили на них ні хреста
А світ нас питає скажіть де вони.
Тихенько як місяць з вечора в віконце
Спогляне на личко що сонністю світить
А сонній дитині хтось скаже - це сонце
Вона в дусі темна захоче радіти.
Тихенько, тихенько, що майже не чути
Неволя приходить, кайдани несе,
І пісню так рідну нам каже забути.
А де наші серця, скажіть мені де?
Тихенько, тихенько народ умирає
Козацької сили в народі нема
І славних козаків брати забувають
Бо всюди де глянеш сіяє зоря.
Знай, буря вернеться в вимріяну пору
І хмари здушать зіроньки життя
Кайдани Бог здійме й до нас заговорить
Народ ,,Ще не вмерла...” світу заспіва.
Як буря звір дикий буде утікати
Коли він побачить тризуб золотий
А люди покинуть тюрми і до хати
Вертати всі будуть, усі хто живий.
А де ті повернуть що мали дві хати,
Або рідну хату за профіти дав?
Повстаньте, промийте душі свої брати
Щоб колись брат брата за все це не кляв.
Тихенько як мрії літа проминають
Народ наш радіє гуляє та п’є
Про Матір - Вкраїну діти забувають
А ворог кайдани як ніс так несе.
1968-70
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
