Малювала мама сонях
Відлітала мама в сни
На її розгорнутих долонях
Квіти спочивали до весни.
Вітерець торкавсь її волосся
Промінь сонця грався у очах
Біля ніг гойдалися колосся
Зорі їй світили по ночах
Син як янгол весело сміявся
В неї на руках він виростав
Погляд ніби той що й був зостався
Тільки смуток з нього проростав
Смуток той високий ніби сонях
Смуток той глибокий океан
В мами на тепер старих долонях
Замість лінії слід життєвих ран
Соняхи гойдаються на полі
Соняхи живуть на полотні
Ніби промінь сонця в темнім домі
Мамин сонях висить на стіні .
