Оці дощі, ці снігові калюжі...
Стрибають у людей, мов навіжені тиски,
Дивлюсь, як над горіхом сіра хмара висне
І монотонно сир замотую в налисник,
А настрій хоче кращого.
Не дуже
Останній сніг у дощовій калюжі
Додасть мені натхнення і снаги.
І не збіліють, як у грудні береги,
Мороз, як в січні не зачепиться ноги́,
І щось напишеться таке -
Не дуже.
Бо тема - головне для не байдужих.
Не буде нею ні налисник, ні горіх.
Та вибравши квітневу із доріг,
Мотив несе, немов коня запріг...
А рима забаганки в'є
І плужить.
