Ми – усі хлопчики
перед дзеркалом першого поцілунку.
Усі дівчатка,
що торкаються локонів одна одної.
Усі подружжя,
чиї очі сяють вночі
космічним мряковинням.
Пестливі птахи з ягідними дарами.
Наші молитви прості.
Вони – за усіх хлопчиків, яких ми уособили.
Усіх дівчаток, з їх розпукою та ніжністю.
За щойно проявлені пуп’янки.
За Ци,
яку ти вкладаєш в мене,
і вдихаєш знову
з мого губного жолобка.
За кругообіг і простоту ліній.
За усіх дітей.
Зокрема тих, що сиплять пісок,
бо не знають кращого.
А краще
купчиться довкола них
золотаво,
і чути
кришталевий сміх.
