Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51591
Рецензій: 96023

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 49271, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.97.14.82')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Притча

Тарган і вежа

© Щєпкін Сергій, 14-02-2021
Слугував царю міністром чолов’яга сивий,
Мав дружину променисту, молоду, красиву.
Всі до неї липли оком, особливо цар,
Домагався, як нівроку, за великий дар.
Та міністру не до згоди, бо жону любив,
І ніколи в світі шкоди б їй не причинив.
Він, було, казав дружині: «Люба, вибирай,
Хочеш – будемо як нині, хочеш – в царський рай!»
Та дружина все кричала: «Ти мій любий пан!
Ні на що не проміняю обраний талан!»

Про кохання обопільне донесли владиці.
«Що ж, не хочеш добровільно – здохнеш у в’язниці!”
І зробив, аби міністра оббрехали слуги,
Підробили справи чисто, ніби той злодюга.
І у вежу у високу відвели «злочинця»,
Запроторили без строку, й не сказали жінці.
А вона добу терпіла, наче наостанок
Вранці одяглася й сміло до царя на ґанок:
«Буде все, як ти захочеш, гинути не стану,
Хочу лиш у винні очі глянути востаннє.
Відведи мене у вежу, дай із ним розмову,
Тільки щоб ніхто не стежив – жалуй царське слово!»

А у вежі, вже без свідків, милого спросила:
«Як зробити, щоби втік ти? Жити так несила!»
Схаменувшись від обіймів, той на вухо мовив:
«Як скажу – ніщо не змінюй, цінне кожне слово!
Без мотузки, моя рідна, тут ніяк не можна,
Принеси вночі під вікна, поки спить сторожа,
Таргана впіймай із льоху, волосінь тоненьку,
Довгу нитку, й меду трохи, крапельку одненьку.
Волосінь прив’яжеш кріпко таргану за ногу,
Вимаж медом вуса й мітко підштовхни угору.
Хтітиме тарган до меду, й лізтиме вперед,
Завжди буде попереду його рота мед.
Так долізе аж нагору, я його впіймаю,
А як далі дати дьору – достеменно знаю:
Волосінню тягнеш нитку, ниткою – мотузку,
А по ній вже хутко зникну, утечу з кутузки!»

Що задумали – зробили, їм усе вдалося!
А царю став світ немилий, ремствує ще й досі.

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зелений Гай, 14-02-2021
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.046642780303955 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати