Безкінечність, що буде завжди
І залишиться незрозумілою
І недослідженою
Згоратиме бікфордовим шнуром
Чужих снів.
Слова, які ставатимуть загубленими кимось квітами,
Гранітними колонами,
Палацами,
Щоб потім перетворитися на відблиски
У вікнах, на плями сонця
На дорогах покинути міст.
На дзьоби перелітних птахів.
Колись, коли все забудеться,
Про це нагадає музика з чужого вікна –
Далеке відлуння.
Дивися, як змінюється життя,
Іди до нього навпомацки.
