Холод! Ось що ти мені востаннє дорікнув.
Мовляв, наша дружба тепер і не дружба,
бо ми занадто відчужилися
і тепер ми - такі різні..
Але коли раптово зустрілися,
я послала тобі на e-mail музичний привіт
зі словами,
що останнім часом ця музика -
наче тоненький промінь світла,
що піднімає й несе втомлений погляд
до незнаних ще обріїв і аж над горизонт Вічності..
А ти мені, друже, у відповідь,
що я, і музика, котра
мене цими останніми похмурими днями надихає -
це все - ХОЛОД і МЕРЗЛОТА..
Так, мій друже, може - цей холод - це вся я:
така собі "сніжна королева" -
завжди така була -
гаряча і змерзла водночас,
може, це навіть не мерзлота, але намагання
затримати свіжість,
намагання діткнутися до кришталю небесних зір,
зберегти чистий, прозорий погляд,
заморозити сльозу
в надії, що і те найгірше,
що нам в житті трапляється,
є для чогось доброго.. -
словом, хіба нам знати всі шляхи Господні,
несповідимі?
Чи хіба не через вогонь і лід
маємо пройти
свій сейсмічний життєвий шлях?
------------------------------------
ПС: лінк на мелодії, що розлютили мого друга:
https://soundcloud.com/ashot-danielyan/sets/tears-of-heaven
