Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46832
Рецензій: 91227

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія поема

Тролейбус – Човен

© Cаша Шевчук, 04-10-2019
Небо в одну годину вилило воду усю,
Змиваючи літню бірюзу,
Заливаючи водою вулиці,
Замиваючи будинки старі.

Небо вилило всю воду за раз,
Кидаючи в натовп сотні сірих топаз,
Заганяючи людей під дахи,
Аби вони відчували себе як відчувають голуби.

Злива шуміла і пливла,
Вулиці поволі заповняла вода,
Стареча господня рука,
Залишила відкритим небесного крана.

Серед розбурханої води,
Серед цієї літньої, поправної біди,
Геройства і впертості повен,
Дорогою повз старий тролейбус – човен.

Крізь його ненадійні шви,
Заглухаючи його старечі пісні,
Наче крізь свіжу рану,
Небо закидало воду.

Хмари краяв гострий грім,
Місто захлиналося від полохливих машин,
В оточенні намоклих, червоно-блідих стін,
Прокладав дорогу тролейбус-човен.

Жовтіли нахабно його, металеві боки,
Доки тротуарами розліталися дівочий сміх і крики,
Доки вітер сердито забирав у перехожих парасольки,
А вода дощова замивала їхні кроки.

Люди враз до нитки намокли,
Усім зрозуміло – люди програли,
Тільки літня гроза,
Показувала перехожим ножа.

Тролейбус-човен – єдиний герой,
Заливаний нещадно водою,
Наче вагітна ніс у своєму металевому череві,
Жінку, яка захлиналася в істериці. 
Вона кидала слова наче слюду,
У вуха знервованому водію,
Іскрилась більше як горіла гроза,
Її правда –  істерична й дурна.

Вона множила злість і сіру печаль,
Доки водій пожирав очима розмиту даль,
Доки намагався її вгамувати,
Жінка продовжувала з насолодою істерити.

Інші вправлялися у непроникній байдужості,
Пасажирам стали звичні дощі,
І що там істерична гроза,
Коли голову розносить квітка – біда?

Тролейбус  - човен – вірний солдат,
Крізь воду в сто карат,
Місто заплакане проїжджав,
І тихо на повороті стогнав.

Годинник на будинку старому час забував,
Кінчалося літо – досить забав,
Це репетиція нової осені,
Полиш на змоклих вулицях надії дурні.

Так перегортають історії жовті сторінки,
Так приходять на землю янголи – вісники,
Так сповнений болючим каяттям,
Плаче самогубець за власним життя.

Але досить цих пишних драм,
Які так до шмиги високопарним поетам,
Закінчилася і ця розсержена гроза
І тепло несміливо постукало в серця.

І знов сміються безтурботні юнки,
І кроки їх легкі й лункі,
Але так само спокійно відваги повен,
Сунув містом тролейбус – човен.

На вулиці змоклій і розкислій,
У відблисках пелюстків поблідлих лілій,
Як юнак, як мамин шибеник
Сміявсь старий священик.

2019. 07. 26, 20:48.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Okaida, 05-10-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.76477408409119 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …