Зараз вірш народиться
Як вогонь і птах,
Як народжується перший промінь
Посеред рожевих хмар,
Адже не сила не розповісти про цього
Чоловіка – птаха.
Він сидить на дуже вигідному місці,
Де всі знедолені,
Ті, хто відрікся від цього світу
Остаточно,
Де всі, хто зупинив своє життя як маятник
Просять милостиню.
У них звичні імена,
Але уже інакші очі.
Так от, вони сидять поблизу собору,
У самому центрі – там завжди можна
Щось випросити.
Так от сьогодні там сидів дуже незвичний прохач,
Навіть незвичайніший серед незвичайних,
У нього було довге волосся,
І видовжене обличчя,
І купюри він брав довгими пальцями
З довгими нігтями,
Чи то пак – кігтями,
Як пташина лапка.
Я відразу догадався – це вуличний міністр птахів,
Адже голуби ходили поруч нього з неймовірною
Повагою. І цей дивак з особливою стражденницькою
Відстороненістю дивився на те,
Як хлопець і дівчина (обоє в окулярах)
Несли повні оберемки квітів,
Як місто засинало,
Аби потім прокинутися квіткою.
Це точно був міністр птахів.
Або просто міський божевільний.
Але мені приємніше думати,
Що це міський міністр птахів.
І оскільки це було поблизу собору,
То в цій історії десь Бог.
Тільки невідомо де –
У Бога завжди неозначене місце.
Поруч з прохачами і божевільними,
Наприклад.
