Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2640
Творів: 48570
Рецензій: 93322

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

Я РОЗКАЖУ ТОБІ, ДИТИНО, ПРО ЖИТТЯ - 7 частина

© Катруся Степанка, 08-05-2019
"Старість не родить. Спорожніє поле"

Я розкажу тобі, дитино, про життя,
тепер старе і молодим не годне,
лиш, охання і скарги, ще й ниття…
Все переоране. Та вже роками сохне.

- Чому не годне?
Бабцю, мудрість в нім.
Вона збиралася краплинами й льодами,
щоб потім передати молодим,
вони ж, блукатимуть межи світами.

Шукатимуть «молочні ріки»,
«кисільні береги», гори принад,
здаватиметься їм, що то є ліки
від негараздів, бід, душевних трат.
А хтось, шукатиме, блукаючи в дорозі,
збиваючи не тільки ноги – душі;
в безмежних водах, в лютому морозі,
в пустелях, горах, в небі і на суші…

Терзанням, сумнівами розуму,
в серцЯх,
життям пропащим, в пошуках сумних,
а вами зібрана вся мудрість праотця –
коло спасіння для всіх молодих.

– Дитинонько, що вибереш коли
питання стане – з ким провести час,
на свято…
стравами  накритії столи
у друзів
і в стареньких – нас?
До друзів? Вірно? То ж бо. Молоді.
Приємні спогади складаємо в копилку.
Не шкода часу.

«Вилами в воді»,
згаяти мить – старим віддавши хвильку.

То ж, часто в свято, похилі батьки
на самоті тихенько вас чекають…
Добре як вдвох.
Життя плете сітки.
Чи вплете в старість пару?
Всі не знають.
Але вони радіють за дітей
і молять в Бога їм щасливу долю,
порядних, добрих по життю людей,
відводив біди і лиху недолю.

Так-так, дитино, істина проста –
ми все цінуємо, коли уже втрачаємо.
Пройде пора цікава й золота,
але батьків із того Світу не вертаємо.

Де їх поради? Канули в літа.
Залишилася їхня мудрість з ними,
бо молодість – «святая» глупота,
розтратила свій час межи чужими.

А що чужі?
Із року в рік, все інші.
Час відриває всіх.
Дерево голе.
Хоч виростають нові – кращі, ліпші…
Старість не родить. Спорожніє поле.

– Але, бабусю, ви поруч зі мною,
змалЕчку слухаю усі мудрі поради.
Все пам’ятаю, ношУ із собою
ваші печалі і любов, і зради…
Усе записую – кожнісінкеє слово,
воно повинне жити у віках,
бо то цілющий скарб, а не полова,
нехай лікує рани у серцях.
Я вже доросла, скоро стану мама,
своїх дітей до вас, теж, приведу,
хай і вони навчаються так само,
тут швидкоплинність часу на виду.

– Ти станеш мамою? Яка велика радість,
моє серденько радо умліває.

– Мою любов, бабусю, вбила заздрість
і моє серце плаче… розриває.

– Що сталося, моя люба дитино?
Чого сльоза скотилась по щоці?
Моя ж ти золота, щира людино,
ви така гарна пара. Молодці!

– Злякався милий. Батьківства злякався.
Залишились з дитиною самі.
Благаннями… нічим не перейнявся.
Я в розпачі. Лихі настали дні.
Куди іти, до кого прихилитись?
Одна у світі, мов, билина в полі.
Як мені бути? Як нам далі жити?
Ще молода, а вже не маю долі.

– До чого тут є доля, дитя миле?
Пішов коханий. Чи життя скінчилось?
В тобі дитина. Вона додасть сили.
До тебе щастя на поріг прибилось.
Стоїть і стукає у двері: «Відчини!
Я тут самотнє за твоїм порогом.
Ти серця у пітьмі не зачини.
Побач мене! Я Світло!
Не пхай рогом.
У тебе дві дороги – вибір твій.
Куди іти – до неба чи у прірву.
Дитина – шлях до неба, в гори мрій…
Друга – в жалість до сЕбе і в зневіру».

***
Обидві я пройшла у повній мірі
всіма печалями, жалЯми і тугою,
але в шаленім вариві і вирі
я залишалася завжди сама собою.
Здавалося, скінчалися всі сили
сердечні і фізичні.
Душа вмерла.
Та, як би смерчі земні не крутили,
дитя тримало, всі життєві жорна.
Давало втіху у самотні ночі,
радості світла в темні, смутні дні,
сяяли щастям, через сльози, очі,
удвох на світі, але не одні.

Бог дав дитину – це твоє спасіння.
Йому видніше, що тобі на краще.
Він жне і сіє, то Його насіння.
Не проросте – твоє життя пропаще.

Тепер з роками бачиш головніше
скільки насіння проросло на світ –
одне чи два, чи три, а може більше…
Ти в них! багач.
Вони! цей скарб і цвіт.

Нам хочеться для себе ще пожити,
на потім відкладаємо дітей.
Себе, як хочеш, можемо дурити,
але не долю. Тільки йно – людей.

Доля примхлива, може посміятись
і тимчасове у постійне стане.
Хоч, як насіння буде поливатись,
замре в землі і неба не дістане.

– Але, що люди скажуть, бабцю, мила,
дитинонька без батька вироста,
я тільки думаю і вже стає несила...
страшніше смерті людська простота.
Вона карає всіх – і злих, й безгрішних
і ранить у самісінькую душу,
не підбирає слів добрих і втішних
навіть дитинці.
Я пройти це мушу?

– Люди є злі, але й багато добрих,
яких життя не поробило злими.

Так само, як і трусів, і хоробрих.
Так і наповнених любов’ю,
і …пустими…
Ту пустоту заповнюють роками,
хто – скарбом,
а хто – брудом та сміттям,
і колеться словами, мов шпильками
той, хто не зміг пройти дорогу з ям.

Не витримаєш – станеш з ними поруч.
Дитину кинеш в пекло безнадії,
а там, все рівно, вчений ти, чи неук,
багатий, бідний… – чорні твої мрії.

В серці добро і добре на вустах.

З отрутою – жАлом стає зміїним.

Де б не була, у селах чи в містах…
скрізь боротьба добра зі злом постійним.

В цей брудний світ
Бог дасть чисте дитя,
цієї чистоти навчайся в нього,
хай буде прикладом тобі його життя,
ти в її душу не неси земного.

Чистоту ангела, чим можемо навчити?
Тільки замазати, замазавшись буттям,
не знаємо, що із своїм життям робити,
але беремось керувати немовлям.
Втішаємось словами – виховання,
культура поведінки, етикет…
Шукаємо у Бога оправдання,
бо в кожного у шафі – свій скелет.

Так і живемо, більшість в масках,
завуальованість, в красивій оболонці,
і гинуть ангелята у цих пастках,
провідники – вже заплямовані на сонці.

Це, непорочне, Небесне творіння,
вкидаємо у пекло своїх мрій,
не вистачає, просто, розуміння –
Бог дає Небо! – людині земній.

Цей ангел неба, вже росте в тобі,
душі твоїй – Небесні ліки,
світла з пітьмою – вічній боротьбі.
Так було, є і буде так повіки.

***
– Ви впевнені, бабусю, Бог зі мною?
Так?
Бо я хочу йти до мрії.
Знаю тепер, я справлюся з собою.
Хоч, буде важко, змию думи злії?


8.05.2019 рік, Мурманськ


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Okaida, 09-05-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.42508506774902 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …