Міста викашлюють блакитний, автомобільний дим,
Під чорними шинами тисяч машин.
В обіймах панельних багатоповерхівок,
В яких гулко співає кам’яний мішок.
Крізь тисячі вікон,
Тюремних, сліпих вічок,
Вродилась багряна іскра –
Світла Різдвяна зоря.
Вона освітила брудні тротуари,
Костьоли, храми та дортуари,
Вона освітила окопи та бліндажі,
Старі лікарняні вітражі.
З найглибшої ями, з найбруднішої діри
Стало видно блакитне світло зорі.
І бідний, голодний безхатько,
У якого в дитинстві помер батько,
Про якого згодом забула матір,
Залишивши його на перехресті вітрів,
Який спокій знайшов на опіумному дні,
Який приготувався доживати власні дні,
Побачив, як в хмарах спалахнула Зоря
І щоку зрадливо освятила сльоза.
