Двадцять вісім відсотків на вулиці люду
Йдуть з думками суцільними про туалет.
А я думати зовсім про нього не буду,
Бо в кишені стискаю в руці пістолет.
Я забрала його у кота свого вранці,
Коли той свій протест знов під ванну наклав.
Хочеш я утоплю тебе в оцту склянці,
Щоб ти більше мені тих образ не казав,
Щоб ти більше не плакав мені у долоню,
Щоб ти більше не клянчив у мене жалю.
Зараз вистрілю я тобі просто у скроню
Та під ванну свою назавжди поселю.
У метро із реклами кричать ембріони,
Вони просять у мами забути аборт.
Хочеш я урятую тебе від утоми,
Хочеш підсолоджу тобі звичний комфорт.
Ти мене попроси, я все зможу, ти знаєш.
Ти лише наткни, я зроблю все на сто.
Кардамон і корицю на яд заміняєш
І стаю я твоїм повсякденним "ніхто".
