Старіє вчитель, сивина на скронях,
Ступає важко, мов тягар несе,
Кладе стареньке фото на долоні,
Жалкує, що не зміг згадати все.
Не все сказав , не всі закінчив справи,
Не все задумане доводив до кінця,
Бо старість ця підступна і лукава
Стира поволі посмішку з лиця.
Наносить зморшки пензлем почорнілим,
Згинає спину, плутає думки,
Нагадує гірке і наболіле,
Перегортає прожиті роки.
Листи учитель проглядає тихо,
Уважно дивиться, зітхає крадькома,
Було в житті і радощі, і лихо,
Та все ж життя прожите недарма.
Ми будем вдячні Вам, Учителю, довіку
За те, що вчили розуму й добру.
Й прекрасні звуки чарівної скрипки
Роки із пам’яті ніколи не зітруть.
Хай буде щедрою життєва Ваша осінь,
Добром і миром сповнені літа,
Хай кожен день здоров’я Вам приносить,
А стежка радощів вовік не зароста!
