Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51491
Рецензій: 95969

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 44746, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '34.239.150.167')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Переклад

ПОЙ ЖЕ, ПОЙ НА ПРОКЛЯТОЙ ГИТАРЕ ... (С. Єсєнін)

© Володимир, 06-07-2017
Заспівай! На триклятій гітарі
Грають пальці твої у півкруг
В забуття би поринути чари
Мій останній товаришу-друг

Не дивись на її зап ́ястя
І волосся, що ллється мов шовк
Я шукав у ній крихітку щастя,
А неждано погибель знайшов

Я не знав, що любов - зараза
Я не знав, що любов - чума
Підійшла і, примружившись, ра́зом
Полонила мене сама

Заспівай же. Навіюй знову
Нашу буйну з минулого рань
Хай цілує вона чужого
Молода і красива пога́нь

Ах, стривай. Я цю жінку не лаю
Зачекай. Я її не кляну
Дай тобі я про себе зіграю
Під басову, захриплу струну

Ллється днів моїх райдужний купол
В серці снів золотих сума
Я багато дівчат перещупав
Я багато жінок притискав

Так! Є правда ядуча землі
Я підгледів малим ненароком
Як наввиперед кобелі
Лижуть сучку, просякнуту соком

То ж до чого казитись мені
То ж чого щеміти такому
Суть уся - простирадло і ніч
Суть уся - цілунок і в омут

То ж співай! У фатальнім змаху
Рук отих незворотня біда
Тільки знаєш, пошли їх на ..уй
Рано смерть ще мене вигляда.
___________________________________________________

Пой же, пой. На проклятой гитаре
Пальцы пляшут твои вполукруг.
Захлебнуться бы в этом угаре,
Мой последний, единственный друг.

Не гляди на ее запястья
И с плечей ее льющийся шелк.
Я искал в этой женщине счастья,
А нечаянно гибель нашел.

Я не знал, что любовь — зараза,
Я не знал, что любовь — чума.
Подошла и прищуренным глазом
Хулигана свела с ума.

Пой, мой друг. Навевай мне снова
Нашу прежнюю буйную рань.
Пусть целует она другова,
Молодая, красивая дрянь.

Ах, постой. Я ее не ругаю.
Ах, постой. Я ее не кляну.
Дай тебе про себя я сыграю
Под басовую эту струну.

Льется дней моих розовый купол.
В сердце снов золотых сума.
Много девушек я перещупал,
Много женщин в углу прижимал.

Да! есть горькая правда земли,
Подсмотрел я ребяческим оком:
Лижут в очередь кобели
Истекающую суку соком.

Так чего ж мне ее ревновать.
Так чего ж мне болеть такому.
Наша жизнь — простыня да кровать.
Наша жизнь — поцелуй да в омут.

Пой же, пой! В роковом размахе
Этих рук роковая беда.
Только знаешь, пошли их на хуй…
Не умру я, мой друг, никогда.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Aвгустина, 06-07-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.047405958175659 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати