Велична хвиля метрів із півста,
Що топить кораблі,мов спілі дині.
Сьогодні щось стихія непроста,
Із нею не зрівнитися людині.
Мільярди тон,від моря до роси,
Ти вийшов з вод,із них ти народився,.
Згадай,ще в незапам'ятні часи,
Твій предок-ящер водам цим корився...
.Життя ти віддала своїм синам.
Сини народ створили і країни.
Точилися зі звірями війна,
Ти силу віддала свою людині.
Повстали вже поселення й міста.
З водою розумілися атланти.
Уже не звір,створіння без хвоста,
Вершина еволюції таланту.
Та тисячі років пройшли з тих пір.
Нема атлантів,і немає єднання.
Тепер вже навіть самий гострий зір
Не вчує твого горя й сподівання.
І ось на стало на землі людей.
Двоногий звір,що матір убиває.
А ти ще віриш в них,своїх дітей,
Ти віриш,що їх час ще виправляє.
Але колись ця віра в даль майне.
Побачиш,що вже люди не зростають.
Й величні хвилі вітер пожене
На звірів тих,котрі тебе вбивають.
