***
Тут буде море
І слова, що ніяк не приб’ються до берега
Лінія прибою
Вісь горизонту
Накручує дні
Йдучи з дому, я замкнула двері
І відпустила всіх наших птахів,
І навіть отих дивних струнких тварин,
Назви яких ніяк не згадаю.
Ні, вони не розбіглися,
Вони пішли за мною.
Чудні істоти – вдень співають,
Вночі складають пісні.
Але найдивніше -
Вони не відступають від мене ні на крок,
Вони зі мною вже так довго,
Що вірять: море –
Це хвилі спин у табуні,
Я – єдиний корабель,
На дні – скарби незліченні
І заколисані мушлі.
