Зістарені часом, спалені вогнем.
Затерті начисто хитким вуглецем.
Осяяні сонцем й залиті дощем.
Прочитані в книзі таємно ченцем.
Забуті живими в далеких віках,
що спогад про них вже не викличе жах.
Вони розійшлися в далекій пітьмі,
як слід, залишили думки кам'яні.
Великі, могутні та смерті підвладні.
Схилились під ноги її
Величного людства поганські нащадки,
і втратили враз вони голови свої.
Безсмертні їх праці не спалять вогні,
не щезнуть в віках їх думки кам'яні.
Лиш душі їх чорні проковтне пітьма.
Навкруг озернись, вже ні сліду нема.
