Як нудно робить необхідне!
Я краще робитиму зайве.
Я краще писатиму вірші
(годинник—лицем до стіни)
І буду старатись не думать
про хлібне, насущне, реальне,
Що ловить в кінці легковажних
і кидає їх з крутизни.
Я вдам, що його не існує,
що є лиш екстазу хвилини,
І дехто погляне й повірить:
«та ніби ж воно не дурне».
І також з дороги зіб’ється,
і я сполотнію з провини,
А той, хто казав «Carpe diem”,
зрадливо покине мене.
