Діючі особи:
* Дід Мороз (звичайний)
* Снігуронька (в білому, на голові віночок з крижинок)
* Маленький Принц (класика)
* Лис (більше як мисливець)
* Покемони 3 (краплеподібні, кольорові)
На сцені ялинка. Фоново "Eine kleine nachtmusik". Шум падаючого метеориту. Вибух. З'являється Маленький Принц.
Принц
- Прибув чомусь зарано я.
То дивно. Але ж казкова ніч ця,
Тож зачекаю трохи я на друга Лиса.
Мені (так соромно це визнавати)
Вже невтерпець його побачить...
На сцену виходить Снігуронька з двома здоровенними важкими валізами на коліщатках, які вона волоче за собою. Мінусовка 'Ill dolce suono', під яку Снігуронька або наспівує, або оповідає, тягнучі за собою валізи.
Снігуронька.
- Неначе сон вмить промайнуло літо...
І свято світле прийшло до нас так тихо...
Минають літа дівочі, спливає час,
Наче вода...
Мій принце, де тебе носить?
Де!? Чекаю я щастя свого життя...
- Йой, хто тут?
(фоном мінусовка "Greensleeves")
Принц
- Я перепрошую за те,
Що налякав Вас.
Я - Принц, мої вітання.
Снігуронька (в бік)
- "Принц"... Пречудово!
Де не піди - тільки і мови
Про принців та чекання марне.
До сказу доведе мене ця байка...
Снігуронька
- Снігуронька я.
(в бік)
- За що? Хіба таким було моє бажання?
Хіба це принц? Якесь занедбане, кудлате...
(Принцу)
- То Принц - це прізвище таке?
Принц
- Дуже приємно. Маленький Принц -
Так справді мене звати.
Снігуронька
- Ага, то це лише ім'я...
І що Ви робите у цьому лісі?
Принц
- Стосовно "принц". Ні, не лише.
Це і обов'язок - свою планету маю,
Власне маленьке королівство,
Її я бережу та доглядаю.
Тут я тому, що незабаром
Зустрінусь з другом Лисом.
Прибув трохи зарано.
Ще, перепрошую, питання:
Чому самотньо й Ви блукали
У цьому лісі?
Снігуронька
- Ну, дід мій трохи... в клопотах...
Тому цьогоріч зі св'ятом пораюсь сама.
Принц
- Це трохи дивно...
Зазвичай, в мої часи принаймні,
Ми зустрічали дідуся,
А потім разом всі гукали
І Вас на св'ято.
Снігуронька.
- То як на принца, забагато
Ви ставите питань.
Де та до кого несуть нас олені -
Не знаю я ніколи.
Це перше, а друге -
Дідусь мій... ловить покемонів...
Що мале, що старе...
Принц
- Покемонів?!
Снігуронька
- О бігме, так!
Навіть не знаю, що воно таке.
Принц
- Так, перепрошую за зайві запитання.
Але так дивно це.
Чим можу Вам допомогти я?
Гадаю, що на свято
Самій турбот Вам забагато.
Снігуронька
- Якщо не важко Вам, то забажайте
Аби з'явився дід мій,
І він прийде обов'язково,
Бо це ж бажань казкова ніч,
Щирість бажань - то запорука того,
Що збудуться вони.
Лише мого бажання вже не вистачає.
Принц
- Я спробую.
З'являється Дід в оточенні трьох покемонів (фоново "Турецький марш" Моцарта)
Снігуронька (в бік про принца)
- А він доволі щирий.
Дід
- Онуко моя, Сонечко,
Що робиш ти у лісі у цей час
Та хто супутник твій?
Снігуронька
- Та взагалі-то, Новий рік незабаром,
Вже подарунки час нам розвезти.
Поруч зі мною - Принц.
Він тут у власних справах,
Та зголосився мні допомогти.
П1
- Справи?! Нам?!
Ми що, покинути все маєм
Та розпочати справи нецікаві?
Ми маємо власні турботи,
Не до вподоби нам робота
Та різні там обов'язки.
П2
- Роздати подарунки?
Ще чого!
Корисніше - продати,
Зиск буде добрий...
Взяти та роздати -
Розумний та дбайливий тут хіба
Таку дурницю зробить, га?
Нумо, рахуймо, діду,
Грошей скільки!
Яка різниця нам що продавати -
Чуже, своє, країну, мати,
Аби був зиск!
Ще, ще...
П3
- Принц? Оце?!
Хіба це принц? Хе!
Ми - значно кращі.
Ми - вище різних там й всіляких,
Без нас і Новий рік не св'ято,
Якщо ми не дамо цій справі старту,
То й не відбудеться подія.
Від нас залежить все, так, діду?
Снігуронька
-Дідусю, це хто чи що?
Дід
Це - мої покемони.
Я їх спіймав.
Снігуронька
- Це - покемони?
П1
- Так, ми - покемони!
П1, П2, П3 співають та танцюють щось на кшталт канкану:
- Ми по-, ми по-, ми поке-покемони,
Ми пи-, ми пи-, ми пишемо канони,
За я-, за я-, якими вам всім жити
І нас надалі пестити й кормити.
Принц
- Цікаво.
Отже, Ви кажете - Ви їх спіймали?
Ну що ж. На друга Лиса зачекаймо.
(до Снігуроньки)
- Ви, прошу, не турбуйтесь,
Тут хвилювання - справа марна,
Ми допоможемо Вам з цим питанням.
Снігуронька (зі сльозами на очах, фоном мінусовка "Greensleeves")
- Чим допоможете?
Дідусь чи хворий, чи забився.
Не можу я чекати.
(покемонам)
- Агов! Облиште діда,
Нумо йдіть геть, звідки взялися!
І нам не заважайте працювати!
П1
- Дивись, воно на нас гарчить!
П2
- Дівчисько, звідки тобі знати,
Що зветься справжнім ділом?
П3
- Кумедна дівчино, чи били
Тебе колись? Треба її повчити
Як з нами розмовляти.
Підступають до неї.
Снігуронька
- Дідусю, ти чого мовчиш?
П1(кривляючи її)
- "Дідусю, ти чого мовчиш?"
А що йому - співати?
(регочуть)
Дід.
- Ти, доню, того, не кричі...
Коли б ти знала, як важко їх збирати...
Отой - у церкві,
Той - попід тином, той - за хатой...
Принц (виходить й стає поперед Снігуроньки).
- Цього не буде.
П2
- Ти тільки подивись -
герой наш принц!
П3
- Одну чи двох відлупцювати
Нас більше, то яка різниця?
(тупцють коло принца, на відстані демонструючи різні прийоми карате. Принц абсолютно рівно достає з піхов шпагу й розминає зап'ястя з нею у руці. Карате закінчилося, побачивши непорушну рішучість Принца, покемони відійшли назад. Принц ховає шпагу в піхви).
П1
- Облишимо їх та повернемось до справи.
(Діду)
Нам треба все обрахувати,
Щоб не дешевше ніж будь-де.
Дід
- Тож, це подарунки... А малята?
Якось, воно, того, не добре все.
Хоча, якщо порахувати...
П2
- Отож... Яка малеча?
Роздав - і жодної подяки.
І це - не так, і це - не те,
А тут є гроші...
Ще б їм і сніг продати...
П3
- Готовий я по нормативах спрацювати,
Так, безкорисно, за відкати.
Лунає мінусовка "Ev Chistr 'ta Laou!'" після вступу звляється Лис. З його словами фоново.
Лис
- Принце, друже мій!
Я щиро радий тебе бачить,
Ще й в новорічну ніч.
Ти з друзями?
А чим у вас так пахне смачно?
А де троянда улюблена твоя?
Мені та квітка до вподоби.
Собі хотів би я таку знайти.
Вас тільки разом згадую завжди.
Принц
- Вітаю, Лисе.
Мій друже щирий, ти спізнився.
На тебе це не схоже.
Лис
- О, вибач, друже Принце.
У нас на сході є болото,
Й, кепські справи, бо весь час
З болота лізе різної гидоти...
То я наразі маю клопіт.
Принц
- Нумо, оглянь присутніх, друже,
Може знайдеш знайомих,
Чи добрих, чи не дуже.
Лис
- Ця гарна дівчина - Снігуронька, вітаю,
Цей пан - це безумовно Дід Мороз, напевно знаю,
А це... (фоново вступні акорди 5 симф. Бетховена) Який сюрприз!
Моє гастрономічне вподобання
І на обід, і на вечерю, й на сніданок...
(потрохи, не зводячи очей з покемонів, під мінусовку "Ev Chistr 'ta Laou!'" , на полюванні, йде до них; покемони задкують, ховаючись за Діда Мороза)
Принц
- З болота?
Лис
- Гірше. Це - пацюки з нашого лісу.
Нічого... Тим приємніше робота.
П1
- Ми хароші...
П2
- Дідулю, ти забув про зиск та гроші.
П3
- Дідулю, покажи їм,
Хто тут главний.
Ти зачаруй їх своїм дрином...
П1
- Рятуй нас, бо загинем...
Не втримуються та тікають. Лис за ними.
Дід (певний час стоїть зачарований/загальмований, трусить головою. Фоново - Eine kleine nachtmusik Моцарт).
- Що це було?
Снігуронька
- Звичайні злидні,
Хоч як ти їх зови.
Фу, гидко паличками брати...
То що? Не соромно тобі?
Вже сивина у бороді,
А ти таке ось виробляти...
Ще б трохи - і спаплюжив свято...
Комерція у нього в голові...
(до Принца)
- Я вдячна Вам.
Принц
- Мені не варто, Лисові подяка.
То ж він з'явився вчасно
Та врятував усіх й усе.
Снігуронька
- Що почалося лихом, головне,
Закінчується добре...
Цьогоріч
навіть у мене подарунок є.
(у бік)
- Щоб не наврочити...
- Та балачок нам годі вже,
Діду, Принце, беріть валізи
Нам треба подарунки роздавати.
Ви ж, Принце... зголосилися допомагати?
(Принц та дід беруть валізи)
Принц
- Так, безумовно.
Але чомусь згадалися слова:
"Коня... Пів королівства за коня".
Снігуронька насупилась (фоном - 24 каприз Паганіні, після першої фрази йде з текстом)
- Що? Який ще кінь?
Ніяких коней не треба нам.
Я чула, що в нас, десь далеко там,
Є чи-то кактус, чи ще якась... рослинка?
Принц (заспокійливо)
- Так, то троянда, дуже гарна,
Коли побачите - вподобаєте зразу.
Снігуронька (трохи заспокоївшись)
- Авжеж... Не можу дочекатись...
Я уподобала її вже майже до нестями...
Але ж... рослинка сподобалась твоєму другу...
Від нас йому це буде кращий подарунок
На Рік Новий.
Нічого, що від "нас"?
Принц
- Та ні. Мене позбавили Ваші слова
Снігуронька
- Твої слова...
Принц
- Дякую, твої слова
Розмов дещо незручних,
В яких не майстр я.
То... ми подаруємо її на рік наступний?
Снігуронька
- Та краще в цей. Навіщо зволікати?
А то він ще забуде, яка ж то є краса.
Принц
- І все ж "Коня... Пів королівства за коня."
Снігуронька
- Пообережніше з бажанням...
(в бік)
- Тільки цього мені й не вистачало...
(Принцу)
- В цю ніч з бажаннями усе буває...
Оце вже я по собі знаю...
Та й остогидло ж те чекання...
Швиденько, дітям - подарунки,
А в нас ще різних безліч справ.
(Вертається Лис з великим набитим черевом)
Лис
- Як гарно лісом погасати,
І, в решті решт, вечерею поласувати...
А я, якраз, ішов та міркував,
Що було б добре попоїсти.
А хто це й де поназбирав
Огрядних пацюків таких?
Дід
- Вони огрядними всі біля мене стали,
Чим меньше думав я,
Чим більше я їх слухав,
Тим більш вони росли.
Що ж, буде мені наука -
Що жити треба розумом своїм,
Та, час від часу, затуляти вуха.
Снігуронька
- Аби оці слова та ділом стали...
Але вже час нам всім забути про пригоди
Не може швидкоплинний час чекати -
Тож розпочнемо наше свято!
(разом, по черзі)
- Ялинонько, красунню, сяй різнобарвними вогнями!
Най Рік Новий здоров'я, радість, щастя принесе нам
Най лихо, злидні оминають нас,
Всім добрим людям - в добрий час!
