Знову хмари на гори сіли,
Щось бурмочуть чи то родовід
Свій вивчають по лініях сірих -
По струмках, по стежинах привіт
Посилають чорницями лісу,
Що світанками соком незрілим
Пахнуть, ваблять вже тисячу літ.
А до липня за кілька кроків
Зі́рве хтось на святковий пиріг.
Ви синійте, синійте промоклі,
Час летить, і їжак десь пробіг,
Покотив грибо-ягідну візу...
На узліссі ставок має клопіт:
фіксувати світлинами всіх.
