Міста то посварені сестри
На повідках у сліпих собак
У світі на зразок вбиральні
Бо передбачувано і півтемно
І ми аж нічим не кращі
Від найбільших злочинців
Коли мовчимо і не втручаємось
Як наших героїв вбивають
Ті що спаскудили прекрасне
Аякже вони також шукали
Мій друже-алкоголіку повіруй
Що згорання неминуче
Що книжки зникають
І ти не просто здався
Та болить мене
Те одцвітання
Ходити в коло
Із вколеним оком
І бачити неміч
Оголених торсів
Розставлених ніг
І все як живе
І нібито вічне
Коли б не пружини
Коли б не суфлери
За кадром і крик
Та очі скляні замість
Мертвих а позаторік
...
У старому довгому светрі
Із теплих тіней дерев
У сутінках надвечір’я
Заплющити очі
І помовчати
І таки пробачити
Кожне зло і підступ
Щоб крижини розтанули
І більш не переховували
Під своїми тільцями
Правди без алібі
Аби хоч трішки був той
Позаторік тисячоліття
Я був би’м як ситий собака
Щасливий
