Сміявся степ беззубим, жовтим ротом,
І пестив сірий, зморщений живіт.
Жебрачка-осінь згорбилась під плотом,
Очима рижими вдивляючись у світ.
Тремтіла ніч у зорянім намисті,
Хропів пузатий місяць в вишині.
Закрили ріки очі водянисті
І риби мовчки дихали на дні.
Листки конали, корчились, хрипіли,
Крутились в вальсі з вітром і дощем.
В багрянім небі крила відшуміли,
Згубивши пір’я мокре під кущем.
Всміхавсь листопад кольоровим ротом
Ховав під листям випнутий живіт.
Жебрачка-осінь згорбилась під плотом,
Очима рижими вдивляючись у світ.
Ранок
Почухав ранок голову сивеньку,
Помив туманом зморщене лице.
На рідну землю, згорблену й худеньку,
Дивилось сонно золоте яйце.
Снували по полях осінніх люди,
Зітхали солов’їно солов’ї.
І дихав вересень на повні груди,
В багряний плащ закутавши гаї.
Всміхнулись сонцю далі лебедині,
Помили верби коси у ріці.
Відклекотіли крики журавлині,
Зів’яли трави в жовтня у руці.
Плювались хмари сивими дощами,
Тремтів листопад під старим кущем.
Ходила осінь селами й містами,
Накривши голову поношеним плащем.
Почухав ранок бороду сивеньку,
Помив снігами зморщене лице.
На рідну землю, змерзлу і худеньку,
Холодним поглядом дивилося яйце.
День
Сховалася Аврора за туманами,
Поважний день курив біля воріт.
Закашлялося літо під каштанами,
І сивим димом плакав білий світ.
Хильнув добряче липень оковитої,
Звалився п’яний під старим кущем.
Носи ховали трави оксамитові,
І ліс тремтів невтішно під дощем.
Пузате сонце тепло посміхалося,
І краплі дощові лизало язиком.
А липню під кущем липнево спалося,
І пахнув день тютюновим димком.
