Цвіте троянда, ніби вперше бачить світло,
Тепло лоскоче її німб тонкий, терпкий,
Вродитися принцесою в стерні так прикро
Ввійти з душею в світ жорстокий, галасний.
Цвіте троянда, уже хтось її наврочив –
Прихильників краси хвата у клумбі цій!
Злітають мокрі пелюстки і плачуть очі
В сусідки айстри у сомбрері золотій.
Цвіте троянда, знахабніла від краси,
Загострення шипів не дозволя чіпати,
Легка й набучена, як крапелька роси.
Самотня восени... нікому й обкопати.
Цвіте троянда, всохла екібана у пилку,
Таємне слово мало гріє, радує їй еґо
Єдине зостається - ця сутана, слід піску
І спогади бджолині про відкрите небо.
